вживати музичні наркотики: про гаражний рок

одного дня, рік чи два тому, переглянувши чергову серію "семи поколінь рок-н-роллу", я написала сердитий пост про те, що яка ж грусть-пєчаль-тоска, що зараз в моєму часі і моїй країні немає музичних бунтарів, немає таких крутих качових музикантів, які змінять світ, в музичному, соціальному, культурному, якщо хочете, розумінні

зараз я готова взяти всі ці слова назад :)

в цьому часі, сьогодні, прямо зараз, я здійснила стільки музичних відкриттів, що це навіть здається неймовірним. щирі, молоді, амбіційні, незалежні люди, які створюють якісну справжню музику. і ці відкриття тривають.

переважно це моє покоління, що навіть якось сповнює гордістю)) ще особливий респект - двадцятирічним музикантам, які в своїй творчості в деякій мірі наслідують британсько-омериканські інді 90х, чи навіть сповідують класичний рок 70х, і дуже якісно сповідують, скажу я вам

імен і міст чимало, зокрема лиш сьогодні, готуючи підбірки до Нашої Каші, я переслухала стільки музики, що деякий час змогла б підпрацьовувати музичним автоматом, але саме зараз, хочу поділитися двома останніми відкриттями, які мене качнули своїм драйвом екстрімлі лауд енд інкредіблі клоуз настільки, що наразі я вживаю-вживаю-вживаю ці музичні наркотики майже безупинно

перше відкриття - гурт із Донецьку The Last of Bajikans.
у них там в Донецьку взагалі якийсь благопріятний творчий фон, інакше я не знаю, як пояснити наявність цілого кладезю крутіших талановитих хлопців, завдяки чому в мене кардинально змінилась асоціація стосовно слова "донєцкіє" )

вперше почула цих хлопців пару місяців тому, це був такий неочікуваний нічний позитивний кач, що я одразу скинула цю пісню Ельзє, щоб і їй не давати спокійно спати)

як часто це в мене буває, пройшло трохи часу, перш ніж в мене відбулось первинне перетравлення,  і ось парочку днів тому я конкретно підсіла на цих хлопців. особливо качає оця річ. слухати краще в хедфонсах, щоб відчути це в голові - в прямому розумінні


тут все - і вокал, і ці гітарні витвори - розривають на мєлкіє хом'ячки (с).
з самого першого дня (точніше ночі), коли почула цих крутезних, чекаю з нетерпінням на їх концерт в Дніпропетро, щоб наживо відчути на собі той електричний струм

і хоча це і так чути, просто, щоб впевнитись, переглянула зокрема до цієї пісні відео з живого виступу, і впевнилась - фронтмен таки кохається з гітарою..)

ця блюзова гітарність (яка ще екcтрімлі чуттєво звучить в пісні Sad Blues) по фрейду сягає до мого бєспєчного рок-клубного тінейджу, нагадує блюзові джем-сейшени за участі мого бро, а також подекуди асоціюється з Еріком Клептоном та Гері Муром - все по олд скулу

буквально вчора моя Еля, в пошуках відгадки на питання, "хто такі ті Bajikans", віднайшла досить цікаве вікіпедичне пояснення, яке скидається на доволі реалістичне)

коротше, суть така: якщо вони раптом приїдуть до вашого міста (і за щасливим збігом обставин, ви гіпстер, або нонконформіст) - треба йти.

друге відкриття - Черкаські хлопці Roller Genoa.
емоції щодо їх музики в мене взагалі зовсім-зовсім свіжі, майже новонароджені.
вперше почула їх буквально намєдні, і це теж кохання з першого пострілу
звісно, порівняння це банально, але такий вже він є людський мозок, - Roller Genoa нагадали мені одразу декількох моїх улюбленців, зокрема Алекса Тернера з його Арктичними Мавпочками

маю додати, що до Алекса Тернера пітаю особливі трєпєтні почуття, тобто від мене таке порівняння - 80 лвл компліментарності

потім виникло відчуття такого собі позитивного панку, щось типу Sex Pistols і Джонні Роттена, який у молодості був "сердитим молодими чоловіком" (с)


однозначно, дещо бунтарське і революційне в них є.
це вони, до речі, і є ті двадцятирічні, які рок зе ворлд :)

стосовно цієї пісні - певно це щось особисте, але - щодо музики, виникла асоціація з Ролінгами, таке невимушене, по-справжньому вільне впевнене гітарне відчуття, а в голові навіть виникає фішайне нестабілізоване відео гітарних партій; щодо вокалу, знов-таки ця панкова анархічність просто обеззброює) влучили хлопці одразу по всих моїх слабких місцях, ну як тут не закохатись?)

на останок ще одна дуже рок-н-рольна робота, чомусь під неї перед очима виникають персонажі Рокнрольщика та Карт, Грошей і Двох Димящіхся Стволів. на мою скромну думку, це лиш одна з пісень цих хлопців, яка могла б зайняти почесне місце в саундтрекові до кіна Гая Річі

поки що ймовірність послухати хлопців наживо нічтожно мала, бо навряд чи, думаю, найближчим часом вони приїдуть до наших країв. хіба що самій потрібно вибратись десь туди до них :)

подальші відкриття ще тривають і триватимуть, і найближчим часом буду ділитись усим українським молодим амбіційним добром, якого наслухалась, на колайдері :Р

слухайте маму і гаражний рок, котани