чужие губы

скажіть мені українські люди, невже так легко подавати нам лайно і впевнювати, що то насправді цукерочка, і навіть більше - впевнити настільки, що ми самі будемо "с пєной у рта" доводити це іншим, хто сумнівається?

маленький маркетингово-музичний приклад, навколо якого наразі триває всєобщая істєрія

(звісно, у всєлєной цих людей жодий краб не постраждає, і як би нічого особистого))

десь близько року продовжую робити музичні відкриття щодо українських молодих індепендант гуртів - для радіо, і для душі звісно. з деякими хлопцями почнеш просто по-людськи розмовляти, і розумієш, що все у нас в країні в культурному плані як в радянські часи. куди не ткнись - чи то музика, чи література, чи фотографія - є взрослі дяді і тьоті, які окупували великі сцени і галереї, і пустили там про всяк випадок коріння. прорубатись крізь їхні коріння неможливо, а потрапити туди на "олімп" можна лише цілуючи зад (чи перед - це вже як кому до вподоби), або -  якщо вони тебе якимось чимось помітять і вподобають, але що в першому випадку, що в іншому - будеш ти із печаткою "відкриття (і чуть лі нє дєтіщє) дяді Васі, заслуженого... (регалії перерахувати)", хоча насправді цей дядя Вася просто примазується до свіжої крові. 

звісно є і третій шлях - все ж таки намагатись самостійно пробивати головою стіну. чи стелю. яку до речі наче навмисно занижують оті самі дяді з тьотямі. "ваше місце - сцена для молодих виконавців, ваш удєл - нескінчена карусель фестивалів, де ви одні-з-сотень, і взагалі, маєте радіти, що потрапили сюди" - ось такий приблизно посил написано на тій штучній стелі. а навіть, якщо таки вдасться пробитися і переможно і знесилено постати перед публікою в штукатурці і крові - далі стає завдання не легше. 

але це я як звичайно розтікаюсь мислью по дрєву в якості прєлюдії. історія зовсім про инше.

річ у тім, що я з дитинства люблю Пепсі більше ніж Кока-колу. так склалось. можливо це щось суто психологічне, але в 11 років мені точно було пофігу на маркетингові війни, просто любила собі пепсі і всьо.

останнім часом в Україні напевно найняли норм маркетолога, або перекладача ^^, який вдало адаптує до наших реалій усілякі ніштякі, які мутять у Пепсі-мазерленд. типу історії Пепсі, або - кампанії "Старс ав нау" із залученням тих самих молодих-амбіційних гуртів. такий собі "Алло, ми іщєм таланти".

я абсолютно розумію музикантів, які прагнуть взять участь у всяких таких подіях, і не дивлячись на те, що мене дратують соц-мережеві активності, зав'язані на репостах та лайках, втім я особисто віддала голоси декільком гуртам. і все було норм - Пепсі, Європа плас і концерти в 16 містах, аж тут нарешті крізь інформаційний потік до мене дійшло, що це все являє собою звичайнісінький Пепсі тур одного конкретного гурту-хедлайнеру. і начебто нічого дивного в цьому також не має бути. я трошки позадротствувала (тобто, провела дослідження), і віднайшла хронологію кампаній Пепсі, серед яких підтримка туру Мадонни, концерту Spice Girls у Cтамбулі і ще чимало співпраці з артистами, акторами та фуболістами. з кумирами типу. ще раз: з ку-ми-ра-ми.

ще раз подивилась на назву хедлайнеру, трошки дослідила їх експансію інтернет-видань та медіа-простору, і у мене одразу виникла ціла низка флешбеків:

Hardkiss - троє діджеїв із Сан-Франциско створили проект з такою назвою і мутілі мутки, зокрема рейв-сейшени в штатах в 90-х, ТУТ є трохи про цей проект і їх однойменний лейбл, якщо цікаво. ось, до речі, сет одного з хлопців

лого гурту - наш атвєт серу Міку

а маска барабанщика - Весу Борленду

образи вокалістки - відповідно - пані, тобто Леді Гагі. хоча у численних однотипових інтерв'ю дівчинка повідомляє, що в її образах Гагою і не пахне. показалось.

щодо музичного відео - відеоряд на композицію Make-Up особисто мене відсилає до порівнянно свіжого відео Джареда Up in the Air.

реклама рекламою, але я не розумію, чому ще не до кінця самоідентифікований, надмірно блискучий, карамелізований черговий проект підносять мені як неймовірно талановитий і гіпєр-успішний. це я маю так думати про кожну модель, кожну третю справа акторку серіалу, яка потрапила до рекламного ролику і мєлькаєт тут і там?

мене страшенно лютить саме це - що медіа і якісь невідомі мені тьоті з дядямі згори формують такі посили, і вшивають в мізки, повідомляють, у що вірити, наче ми все ще в союзє - повертаючись до питання про цукерочку і лайно. мені сумно через це, і ще через те, що особисто я - поки що дуже на мало що можу вплинути у культурному і зокрема музичному аспекті.

тішить лише одне, що саме ця історія скінчиться разом із пунктами контракту, істерія вщухне, і цей фейк час від часу виринатиме із куточків мережі серед десятків тисяч інших. але трохи згодом з конвейеру пластикової фабрики зійде чергове створіння, зібране з запасних частин чужих успішних проектів, і варто порахувати лише від 1 до 12, поки новий фейк без анестезії перетворить тебе на зомбі.