потяг, плівка, душевна акустика до мурашок, карма кава, поезіі, багато сонця, ніч короткого метру непростих стрічок, медовий полин, прохолода і трохи лінивого релаксу...
***
певно дурна звичка ділитись спогадами, коли вони вже майже зовсім охололи, і потрібно підігрівати їх мікро-хвилями зеленого чаю з лимоном та мелодіями меланхолічного солопіано
замість того, аби ділитись свіжо-спеченими враженнями, я лишаю їх всередині аби трохи акумулювати і далі ще деякий час зігріватись ними як пресованим волокнистим топливом
отож, внєзапно починаю
оскільки під час подорожі до тернополя я потрапила в один вагон із КГ, то волонтери Алекс і Віка, які зустрічали хлопців, і мене прийняли як пачьотного гостя із дніпра :) за що їм велике дякую
завдяки піклуванню і увазі цих чудових рєбят-волонтерів я познайомилась напевно із найцікавішим тернополем, справжнім файним містом
це такий собі старс холлоу із дівчат гілмор, або ж містечко із молодіжного серіалу, де всі всіх знають, всі молоді, яскраві, хіпстеруваті, їхні голоси чути в рекламі на місцевому радіо з гучномовця на центральній вулиці міста, вони влаштовують події, що збирають молодь, гурти, письменників та поетів з усієї країни, вони свідомі і амбіційні, щирі і подекуди наївні, невпинні і повні наснаги, наче всередині в них нескінченний запас сонячних батарей, вони ворк хард і паті хард
спостерігала за всими цими дітьми, всередині захоплювалась ними, і вперше за останній час подумала, чи не піти собі довчитися на учілку вишів і не переїхати до західної і влаштуватись викладати у таких от неймовірних дітей..) накотіло прямо..
перше, заради чого понесло мене до мистецького молодіжного фесту, то звісно акустика
потрапили мені до вух багаторазово згадані рідні КГ, Один в каное, які стались для мене аж вдруге цьогоріч та Медовий полин, хотілось дуже почути також голос Колоса, але наша "зустріч" сталась трохи пізніше
поза межами музичної складової, яка мені як мати рідна, відбувалось дещо, чого ніколи в мене не було
точніше могло би бути напевно, якби я в 14 років не з панкотою місцевою та геві-метал гуртами старшого бро висіла по рок-клубах, а старанно продовжувала відвідувати літ гурток в студентській бібліотеці
може я зараз маю відкусювати та пережовувати шматочки шкіри з ліктів, але на той момент тусіч із пані Лесею Степовичкою, та иншими регіональними зірками сучасної української літератури мене з якихось причин не надихнули
це все тлєтворноє вліяніє неінтелігентної сім*ї коли що)
повертаючись від потокоподібного безсвідомого відступу до подій фесту - відбувалось там цілком і абсолютно мистецьке явище - літературне, художнє, фото- та кінематографічне
пронизливі, ясні, свідомі, пережиті і щирі - авторські вірші читали дітки
і це не були поезії штибу кров-любов
це були дзеркала подій, дзеркала внутрішніх переживань і думок
непростих, натхненних, сповнених невимовного жалю та піднесених сподівань
були поезії, були історії, світлини, ілюстрації, інсталяції, відео-арт
все це було справжнім і живим
і тому за живе задівало..
* * *
окрім основної - мистецької - складової, як я люблю був час для прогулянок разом із своєю тінню, плівковим кеноном, та замиленою мильницею, якою я намагалась задокументувати фрагменти життя файного міста, аби зліпити потім хоум-мейд-відео
треба таки зліпити, до речі
був час, аби заблукати - топографічний кретинізм завжди вірний супутник моїх подорожей :)
і далі - був переведений час :) який наразі лишається загадкою для мене: як потяг, виїжджаючи із пункта а в минулому часі, встигає потрапити у пункт б у майбутньому - коли годинник переводять вперед? лишаю цей секрет на (полу)проводників та диспетчерів (маргарет тетчер)
попри короткий час - який втім був неймовірно насиченим - тернопіль зайняв особливе місце в моєму серці, як свого часу затишна малесенька умань :)
а далі - був мій невідворотньо коханий - львів.. несезонний, прозорий, насичений справжністю щоденного його життя, із трамваями, газетними кіосками, кавою та прогулянками-прогулянками-прогулянками...
#львівзамістьтисячіслів :
замість того, аби ділитись свіжо-спеченими враженнями, я лишаю їх всередині аби трохи акумулювати і далі ще деякий час зігріватись ними як пресованим волокнистим топливом
отож, внєзапно починаю
оскільки під час подорожі до тернополя я потрапила в один вагон із КГ, то волонтери Алекс і Віка, які зустрічали хлопців, і мене прийняли як пачьотного гостя із дніпра :) за що їм велике дякую
завдяки піклуванню і увазі цих чудових рєбят-волонтерів я познайомилась напевно із найцікавішим тернополем, справжнім файним містом
це такий собі старс холлоу із дівчат гілмор, або ж містечко із молодіжного серіалу, де всі всіх знають, всі молоді, яскраві, хіпстеруваті, їхні голоси чути в рекламі на місцевому радіо з гучномовця на центральній вулиці міста, вони влаштовують події, що збирають молодь, гурти, письменників та поетів з усієї країни, вони свідомі і амбіційні, щирі і подекуди наївні, невпинні і повні наснаги, наче всередині в них нескінченний запас сонячних батарей, вони ворк хард і паті хард
спостерігала за всими цими дітьми, всередині захоплювалась ними, і вперше за останній час подумала, чи не піти собі довчитися на учілку вишів і не переїхати до західної і влаштуватись викладати у таких от неймовірних дітей..) накотіло прямо..
* * *
перше, заради чого понесло мене до мистецького молодіжного фесту, то звісно акустика
потрапили мені до вух багаторазово згадані рідні КГ, Один в каное, які стались для мене аж вдруге цьогоріч та Медовий полин, хотілось дуже почути також голос Колоса, але наша "зустріч" сталась трохи пізніше
поза межами музичної складової, яка мені як мати рідна, відбувалось дещо, чого ніколи в мене не було
точніше могло би бути напевно, якби я в 14 років не з панкотою місцевою та геві-метал гуртами старшого бро висіла по рок-клубах, а старанно продовжувала відвідувати літ гурток в студентській бібліотеці
може я зараз маю відкусювати та пережовувати шматочки шкіри з ліктів, але на той момент тусіч із пані Лесею Степовичкою, та иншими регіональними зірками сучасної української літератури мене з якихось причин не надихнули
це все тлєтворноє вліяніє неінтелігентної сім*ї коли що)
повертаючись від потокоподібного безсвідомого відступу до подій фесту - відбувалось там цілком і абсолютно мистецьке явище - літературне, художнє, фото- та кінематографічне
пронизливі, ясні, свідомі, пережиті і щирі - авторські вірші читали дітки
і це не були поезії штибу кров-любов
це були дзеркала подій, дзеркала внутрішніх переживань і думок
непростих, натхненних, сповнених невимовного жалю та піднесених сподівань
були поезії, були історії, світлини, ілюстрації, інсталяції, відео-арт
все це було справжнім і живим
і тому за живе задівало..
* * *
окрім основної - мистецької - складової, як я люблю був час для прогулянок разом із своєю тінню, плівковим кеноном, та замиленою мильницею, якою я намагалась задокументувати фрагменти життя файного міста, аби зліпити потім хоум-мейд-відео
треба таки зліпити, до речі
був час, аби заблукати - топографічний кретинізм завжди вірний супутник моїх подорожей :)
і далі - був переведений час :) який наразі лишається загадкою для мене: як потяг, виїжджаючи із пункта а в минулому часі, встигає потрапити у пункт б у майбутньому - коли годинник переводять вперед? лишаю цей секрет на (полу)проводників та диспетчерів (маргарет тетчер)
попри короткий час - який втім був неймовірно насиченим - тернопіль зайняв особливе місце в моєму серці, як свого часу затишна малесенька умань :)
а далі - був мій невідворотньо коханий - львів.. несезонний, прозорий, насичений справжністю щоденного його життя, із трамваями, газетними кіосками, кавою та прогулянками-прогулянками-прогулянками...
#львівзамістьтисячіслів :
0 коментарі:
Дописати коментар