#файнемістотернопіль: артзапой

потяг, плівка, душевна акустика до мурашок, карма кава, поезіі, багато сонця, ніч короткого метру непростих стрічок, медовий полин, прохолода і трохи лінивого релаксу...

океан

інколи відчуваю себе океаном

із солярісу

я наче створюю форми, уявлення для людей про себе - які вони здатні прийняти і перетравити, гарантовано не отримавши виразку шлунку чи ізжогу

це такий собі захисний шар, сплетений із цілого розмаїття дрібниць - рис, зевгм, підкочених джинсів, невимушене виконання неписаних, але очікуваних інструкцій

не так багато людей, що перетинаються окружностями своїх життєвих кіл з моїєю, є лікарями чи суддями

але чомусь так багато з них вельми охочі виносити вироки і ставити діагнози

подекуди це тішить, подекуди втомлює

втім не маю жодного бажання переконувати, доводити чи то пояснювати

***

завжди уявляла собі той океан густою - густіше аніж наваристий бульйон - субстанцією, крізь яку чомусь час від часу пульсує електричний струм

цей персонаж для мене загадковий і неосяжний навіки

зараз подумалось - можливо це навіть прообраз Бога

#оцетакнесподіванка #ночноє

Good Bye, Lenin!

сидиш собі така ненафарбована домашня, ісиш червону капусту з оливками, дивишся Шустера, в якого зійшла  з обличчя засмага типу "морква", аж телефонує тобі дитина (не питайте) і каже: "ми тут ета, Лєніна валім, приєжжай, а?"

біжиш до ноута, до стріма, дивишся, аж тут давній приятель, який тривалий час проживав у Дніпрі, слідкує за подіями в Україні протягом трьох місяців, та намагається розкласти усе по полицях для своїх РФ знайомих, бо наразі проживає в Москов, питає: "ти там?"

це знов такий момент, коли ти думаєш, невже ти зараз лише втикатимеш в монітор, коли це все відбувається в 20 хвилинах від тебе. в реальному часі. в голові прокрутилися неясні кадри з тєлєка із 91-го, путч, броньовик, Єльцин. і ти сама себе питаєш: "ти там?"

про майдан в голові (с)

спочатку, як звичайно, це мав би бути пост про гіркоту та упередженість, якими здебільшого наскрізь пропитано моє ставлення до більшості віруючих (маю на увазі усіляких протестантів), зокрема через упередженість, та обмеженість тієї більшості - у питанні, який не обсмоктав як мозкову кістку під час готування холодцю, лише ледачий, - у питанні Майдану. це певно я той ледачий і є.

де з ким сперечалась. де в кому не розчарувалась, а навіть навпаки. але здебільшого, дочекалась, поки гіркота та бунт проти тої обмеженості (на місці якої власне має бути як раз ясність мислення, готовність розглянути питання з різних кутів, у мене завищені вимоги до віруючих, пробачте) перегоріли і перетворилися на купку безбарвного беземоційного попелу.

про апрель: ощущенья - в метро - кофевино

тут вже травень активний добігає кінця, а я все не розповіла про квітень, беру приклад зі своєї Птічкі, виправляюсь)

квітень видався музично-фотографічним
прямо культурно-просвєтітєльський

квітнева музичність увібрала до себе наскрізь сонячну щирість моїх лапушек Nasluhu, які завітали до дп та ще одну майже життєво важливу для мене подію