минулого разу минулого року я не потрапила на неї, банальні причини
цього разу цього року я вирішила, шо я заслужила :)
плюнула на все (ну не на все, але на дещо плюнула) і пішласама
тримала квиток декілька секунд, тоді мені вдягнули на руку паперову смужку з номером (шоби я знала, яка саме за рахунком я божевільна)
потім годину чекали
мені було так спокійно насамоті серед усих тих людей, частина університетських дівчат-підлітків, частина богєми, які років зо п*ять-шість тому напевно шо були б нєфорами, але ж ні - зараз це богєма, вони усі стояли, сиділи, балакали-балакали-балакали, пили коктейлі, ніяковіли, дівчата постійно торкалися свого волосся, дивились поглядом внікуди, фотографували, відбивали долонями по колінах ритми фанку, який розвлєкав нас протягом тієї години
якийсь хлопчик підстрибував, махав і світив на мене ліхтариком - я його одразу застрелила очима, шоби не витрачати час і патрони
а потім вийшла вона :)
така низенька сцена і ковролін, тож ми сиділи і дивились на неї
я намагалася всотати усе якомога глибше - усі пронизливі струнні звуки, її високі ноти, енергетичний драйв який лився з тієї невисокої сцени бурхливою лавиною, затемнення і світло, і - тепло
сидіти було важко, точніше - всидіти
бо вони все-таки не витримали і поступово від ліричності перейшли до валєва
було все - і акустична гітара, і клавіші, і електронні нотки, і звісно електрички і баси зривали усі тумблери безпеки і "упси" душі
я співала разом з нею, заплющивши очі і
після цього була ше невеличка прогулянка разом з вітром і моїм шаликом під нічними пізніми ліхтарями
я відчула нічне, свіже, енергійне, весняне наповнення...
лишалося лиш заплющити очі, здійняти руки і - летіти..
про 2011, 18.03
0 коментарі:
Дописати коментар