розтин:смачного

найвища ступінь роздвоєння особистості - це коли у те починає сектись волосся

а ше розходиться водночас вгору-і-вниз тиск

а ше ділить тебе на лінії в записнику час для роботи/підробітків/церкви/друзів/сім*ї/та инших 100500 актівностєй

друзі, оргі, лідери, співпрацівники, просто випадкові люди - усі відтинають маленькі (а дехто і немаленькі) шматочки і з*їдають мене

дехто перед цим підсолює, перчить, поливає солодким або гірко-кислим соусом, запікає, готує на пару, змішує з иншими інгрідієнтами, кладе в морозилку, шоб з*їсти оті ласощі пізніше

вони розкладають мене на окремі прозорі білі і червоні клітинки, пересувають їх, намагаючись втрутитись у мій днк і клонувати якусь свою власну частину і інтегрувати її в мене

їм насправді не хочеться розуміти, оті всі їхні пояснення - то для самих же себе, ставлять мені діагнози, жорстокі лікарі, забивають в мої нещасні втомлені клітинки сталеві прути, обмежуючи своє сприймання і моє сприймання своїми крихітними стереотипами

їх важкі сльози на моїх плечах 

їх в*їдливий бруд на моїх плечах

я лише знесилена, проткнута, наче шматочок паралону, голками байдужості, претензій, докорів та осуждєнія, - жінка

їх комплекси, гордість та перманента скептична монобрів, їх темне, наче вкрите постійною важкою хмарою, обличчя, їх невичерпний антагонізм, упередженість та страх виявитись вразливим, їх подекуди позьорська над-творчість, зарозумілість та над-бажання виявитись незрозумілим для світу - все це та инше на моїх плечах

а ше - чоловіки

вони теж відрізають собі частинки

ті, які не підходять до їх встановлених стандартів

відрізаємо чутливість, волосся, емоції, парочку звилин, прагнення і натхненні пошуки істини, ну і наостанок як же не відрізати - крила

виходить ідеальна жінка 

можна навіть кутні зуби і ребра не видаляти 

вже не втечеш, не злетиш принаймні

чесно - я старалась, я навіть говорила вашими словами, я думала, зі мною шось не так

але насправді так і є - шось не так

тільки не це треба налагоджувати

все, шо я хочу - скинути зі своїх плечей вас зо всіма вашими поглядами та упередженнями

вдгянути свій власний наплічник 

скласти туди усі ті клітинки, які ви так ретельно і болісно для мене відокремлювали пінцетом та викладали на оргскло 

витягнути із свого тіла ваші псєвдо-лікувальні голки - і нехай якийсь час я стікатиму кров*ю - 

і - (злетіти я вже не можу) - піти

своїм-шляхом 

ви обов*язково згадаєте про мене, коли відкриєте морозилку

залиште собі мої голосові зв*язки - лишіть мені мої пальці
(я ними - розмовляю)