Good Bye, Lenin!

сидиш собі така ненафарбована домашня, ісиш червону капусту з оливками, дивишся Шустера, в якого зійшла  з обличчя засмага типу "морква", аж телефонує тобі дитина (не питайте) і каже: "ми тут ета, Лєніна валім, приєжжай, а?"

біжиш до ноута, до стріма, дивишся, аж тут давній приятель, який тривалий час проживав у Дніпрі, слідкує за подіями в Україні протягом трьох місяців, та намагається розкласти усе по полицях для своїх РФ знайомих, бо наразі проживає в Москов, питає: "ти там?"

це знов такий момент, коли ти думаєш, невже ти зараз лише втикатимеш в монітор, коли це все відбувається в 20 хвилинах від тебе. в реальному часі. в голові прокрутилися неясні кадри з тєлєка із 91-го, путч, броньовик, Єльцин. і ти сама себе питаєш: "ти там?"

про майдан в голові (с)

спочатку, як звичайно, це мав би бути пост про гіркоту та упередженість, якими здебільшого наскрізь пропитано моє ставлення до більшості віруючих (маю на увазі усіляких протестантів), зокрема через упередженість, та обмеженість тієї більшості - у питанні, який не обсмоктав як мозкову кістку під час готування холодцю, лише ледачий, - у питанні Майдану. це певно я той ледачий і є.

де з ким сперечалась. де в кому не розчарувалась, а навіть навпаки. але здебільшого, дочекалась, поки гіркота та бунт проти тої обмеженості (на місці якої власне має бути як раз ясність мислення, готовність розглянути питання з різних кутів, у мене завищені вимоги до віруючих, пробачте) перегоріли і перетворилися на купку безбарвного беземоційного попелу.

(с)приймати частинами: барвінковий 2014-й: 1

отож, нахвалившись, яким був ушедший рік для моїх вух, зіниць, п*ят, та загалом внутрішнього мікро-всесвіту, переходю до щорічних барвінкових обіцянок

оскільки обіцянки головним чином дані собі, і я не любитель ділитись деталями планів, то в подробиці поринати не буду. лиш скажу, що в моєму плані більше 50 пунктів :)

я і до року коняки усю дорогу пахала, життя коротке, добрих людей навколо чимало, але трапляються і ті, хто неодмінно харкане тобі у самісіньку душу, валшебнік в галубом вєртальотє не прилетить, отож шоб хоч трохи дати собі раду, більшість из тих 50-ти пунктів спрямувала і присвятила я собі самій і здійсненню чогось такого, що не те щоб є життєво важливим, але неодмінно хочеться спробувати, поки не настав кінець світу чи підарешт підарештович не закатав нас усих ув асфальт

наприклад, вивчати французьку
або вчитись грати на ф-но
чи взагалі нечувана розкіш - висипатись)
звісно, недивлячись на те, шо у мене як і у всих жінок в голові лише одна трубочка, яка тримає вуха, є в обіцянках речі цікавіші, аніж прості дівочі радощі життя

але цікавіше - дізнаватись вже про їхню реалізацію і результати, аніж просто розводити балачки
тож, до зустрічі у 2014

і в якості вишеньки на тортику обіцянок - трохи романтики та лірики від Львівського гурту, якого також сподіваюсь одного дня почути наживо..